Як 32-річний Свічкар взяв золото Кубка світу з фехтування в Астані?

Український шпажист Роман Свічкар тріумфально завершив етап Кубка світу з фехтування в Астані, виборовши перше золото в особистій кар’єрі на Кубку світу. У вирішальному поєдинку він переміг представника Казахстану Руслана Курбанова. Для 32-річного атлета, який є чинним чемпіоном Європи і двічі підіймався на п’єдестал чемпіонату світу, ця перемога стала логічним продовженням стабільного сезону та злагодженої командної роботи.

Зі старту турніру українець, будучи сіяним, увійшов до Таблиці 64 і крок за кроком пройшов сітку. Свічкар наголосив: психологічно сприймає цей статус як розгін, а не комфортну зону – кожен бій був самостійною місією, без забігання наперед.

Деталь у фокусі

Ключовим елементом став не лише функціональний тонус після збору в Астані, а й тактична підготовка тренерів та підтримка трибун. У чвертьфіналі проти Галассі Роман згадав настанову брата Богдана Свічкаря – тримати характер у «бійці». У півфіналі з Ель-Сайєдом, з яким раніше не перетинався в особистих дуелях за даними FIE, спрацювала чітка установка штабу, а в фіналі з Курбановим українець впевнено реалізовував захист-відповідь проти атак суперника.

Довідка

Роман Свічкар – український шпажист, представник збірної України з фехтування на шпагах. Має медалі чемпіонатів світу, а у континентальній першості здобув титул чемпіона Європи. Його тренерський штаб на міжнародних стартах включає відомих українських фахівців, серед яких Ігор Рейзлін – призер Олімпійських ігор у Токіо, і Богдан Нікішин – один із найбільш титулованих шпажистів країни. Фіналіст турніру в Астані Руслан Курбанов – досвідчений представник Казахстану, багаторазовий учасник провідних міжнародних змагань.

Шлях до золота: що сказав чемпіон

Старт із Таблиці 64 – без розрахунків на майбутніх суперників

Свічкар стартував одразу з Таблиці 64 і наголосив, що не вибудовував «коридорів» у сітці – фокус тримався тільки на найближчому опоненті. За його словами, бути сіяним зручно, але це лише можливість додати темпу, а не гарантія місця.

«Дуже зручно бути сіяним і стартувати одразу з Таблиці 64… Я не заглядав далі першого бою… просто готувався до кожного поєдинку».

Передумови впевнених ранніх перемог

Перед етапом українська команда провела збір в Астані. Тренувальний процес вели Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін, Олег Соколов. До роботи долучався харків’янин Олександр Горбарчук (тренер збірної Казахстану), який запропонував корисні вправи. Завдяки цьому Роман відзначив хороше самопочуття та чіткий фокус.

«Ми класно попрацювали на зборі… Я себе класно почував, і треба було тільки морально налаштуватись, щоб був правильний фокус».

За вхід у четвірку: дуель із Галассі та перевірка характеру

Матч із Галассі, за словами Романа, виявився важчим, адже раніше він поступився цьому супернику в Катарі. Наприкінці бою відчув фізичний перегрів, але, згадавши підказку брата про «бійку», дотиснув опонента, уникаючи затягування, щоб не отримати другу жовту картку.

«В піковий момент я згадав… треба дотиснути суперника, по-чоловічому, впевнено».

Півфінал проти Ель-Сайєда: тактика плюс енергія трибун

Згідно зі статистикою FIE, до цього особистих двобоїв з Ель-Сайєдом у Свічкаря не було. Українець очікував «незвичайних прийомів» суперника та відзначив, що тактичні настанови тренерів і гучна підтримка в залі суттєво допомогли. Роман підкреслив, що рідко вдається «насолодитися боєм», але цього разу все склалося саме так.

«Тут зіграла тактика тренерів і підтримка казахстанських глядачів… Це був кайф».

Фінал із Курбановим: корекції після поразок і контроль ритму

Перед фіналом Роман згадав, що програвав Курбанову на останньому чемпіонаті світу, а також поступився йому під час бойової практики на зборі в Німеччині. Разом із тренерами знайшов рішення – упевнені дії в захисті-відповіді проти атак казахстанця. Свічкар також відзначив, що Курбанов вийшов на доріжку з травмою та ризикував, адже турнір проходив удома, на очах у вболівальників і за присутності Міністра спорту Казахстану.

«Коли він робив свої атаки, у мене виходило брати захист-відповідь… Вважаю, що це прояв супер характеру».

Команда, що стоїть за титулом

Свічкар подякував великій групі фахівців і керівників, які створили умови для прогресу. Серед них – Президент Федерації фехтування Михайло Ілляшев, головний тренер збірної Наталія Конрад, наставники Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін, Олег Соколов, Максим Хворост, Андрій Орліковський, а також харківська тренерка Ірина Іванівна Одокієнко і фахівець Володимир Васильович Станкевич. За словами Романа, нині тренери працюють «в одній зв’язці», спортсмен може отримувати індивідуальні уроки у різних спеціалістів – і це дає відчутний імпульс розвитку.

«Зараз я відчуваю, що система змінилась… Тренери працюють в одній зв’язці… І це спрацювало – я класно себе почував і фізично, і психологічно!»

Емоції медалі та пам’ять про Берн-2019

Свічкар пригадав свій перший особистий подіум у Берні-2019, де здобув бронзу і розділив п’єдестал із нинішнім старшим тренером Ігорем Рейзліним. Нинішній успіх він описує як крок більш досвідченого спортсмена – з іншим психологічним налаштуванням та знаннями, які допомогли реалізувати потенціал і почути гімн України на церемонії нагородження.

«Кожна медаль – це результат спільної праці багатьох людей. Але перемогти – це особливі емоції».

Погляд редакції

Із висловлювань спортсмена та складу його штабу випливає, що системна взаємодія тренерів і планомірний збір в Астані безпосередньо конвертувалися в змагальну стабільність. Акценти на психології старту з Таблиці 64, адаптації під незручні стилі суперників і використання «захист-відповідь» у фіналі свідчать про продуману тактичну модель. Це підтверджує, що українська шпажна команда має робочі інструменти для результатів на топ-турнірах, а форма лідера – наслідок комплексної підготовки та коректних рішень у бою.