Настільний теніс до 11 – подача, зміна сторін і 7 правил, про які сперечаються за столом

Правила настільного тенісу прості на базовому рівні: партія триває до 11 очок, за рахунку 10:10 потрібно отримати перевагу у два очки, а право подачі зазвичай переходить до суперника після кожних двох розіграшів. Але щойно м’яч торкається сітки, гравець спирається рукою на стіл або рахунок доходить до 10:10, навіть досвідчені аматори починають сперечатися. Частина плутанини виникає через старі правила настільного тенісу, за якими грали до 21 очка і виконували по п’ять подач.

Актуальні правила настільного тенісу у 2026 році визначає Міжнародна федерація настільного тенісу (ITTF). Вони регламентують не лише рахунок, а й правильну подачу, черговість ударів у парній грі, зміну сторін, перегравання розіграшу та навіть положення вільної руки. Найважливіше для звичайної гри – запам’ятати схему «11 очок, перевага у два, дві подачі поспіль».

Однак цього недостатньо, щоб правильно розібрати всі спірні моменти. М’яч після удару може законно зачепити сітку, але під час подачі аналогічна ситуація за певних умов означатиме переподачу. Торкатися столу також не завжди заборонено – вирішальне значення має те, чим саме гравець його торкнувся і чи зрушив ігрову поверхню.

Правила настільного тенісу коротко – що потрібно знати перед грою

Основні правила настільного тенісу можна вивчити за кілька хвилин. Гравці по черзі відбивають м’яч після його відскоку на своїй половині, намагаючись направити його на половину суперника. Очко отримує сторона, яка виграла розіграш відповідно до правил.

Для першої гри достатньо запам’ятати сім базових правил настільного тенісу:

1. Партія грається до 11 очок. Якщо рахунок стає 10:10, гра продовжується до переваги одного з гравців у два очки.
2. Кожен гравець виконує по дві подачі поспіль. Після цього право подачі переходить супернику.
3. За рахунку 10:10 подача змінюється після кожного очка. Така черговість зберігається до завершення партії.
4. Під час подачі м’яч спочатку має торкнутися половини того, хто подає, а потім половини суперника.
5. Після подачі м’яч уже не зобов’язаний торкатися обох половин. Його потрібно направити безпосередньо на половину суперника.
6. Якщо правильна подача зачепила сітку і потрапила на сторону суперника, її повторюють.
7. У парній грі партнери повинні бити по м’ячу почергово. Один гравець пари не може виконати два удари своєї команди поспіль.

Ці правила настільного тенісу закривають більшість ситуацій під час аматорської гри. Але офіційний регламент значно детальніший, особливо щодо подачі, парної гри та моментів, коли розіграш потрібно повторити.

До скількох очок грають у настільний теніс

За сучасними правилами настільного тенісу одна партія грається до 11 очок. Якщо один гравець набрав 11, а суперник має 9 або менше, партія закінчується. Але за рахунку 10:10 одинадцятого очка вже недостатньо – необхідно випередити суперника на два.

Тому можливі результати 12:10, 13:11, 18:16 або навіть 25:23. Теоретично верхньої межі рахунку в такій ситуації немає. Партія закінчується тільки тоді, коли після 10:10 різниця становить два очки.

Саме тут часто згадують старі правила настільного тенісу. Раніше партії проводилися до 21 очка, тому ця система досі зустрічається в аматорських іграх. За актуальними офіційними правилами грають до 11, а не до 21 очка.

Що відбувається за рахунку 10:10

За рахунку 10:10 правила настільного тенісу змінюють порядок подачі: замість двох подач поспіль кожен гравець подає лише один раз. Після кожного розіграшу право подачі переходить супернику. Партія триває, доки хтось не створить перевагу у два очки.

Наприклад, після 10:10 можливий рахунок 11:10, але це ще не перемога. Якщо наступне очко бере суперник, стає 11:11 і гра продовжується. За рахунку 12:10 партія вже завершується, оскільки виникла необхідна різниця у два очки.

Це правило робить кінцівку рівної партії особливо напруженою. Жоден гравець уже не отримує переваги двох послідовних подач, а кожен наступний розіграш може наблизити до завершення партії.

Скільки партій у настільному тенісі

Правила настільного тенісу передбачають матч із непарної максимальної кількості партій. Це означає, що формат може бути до трьох, п’яти, семи або іншої непарної кількості партій залежно від регламенту конкретного змагання. Перемагає той, хто першим виграє більшість із передбаченої максимальної кількості.

Наприклад, формат «кращий із п’яти» означає, що для перемоги в матчі потрібно виграти три партії. Рахунок 3:0 або 3:1 одразу завершує зустріч, тому проводити всі п’ять партій необов’язково. Якщо після чотирьох партій рахунок 2:2, вирішальною стає п’ята.

Так само працює формат «кращий із семи». Для перемоги потрібно взяти чотири партії, а сьома проводиться лише за рахунку 3:3. Тому на запитання «скільки партій у настільному тенісі» немає однієї універсальної цифри – формат визначається конкретним турніром або домовленістю гравців.

Правила подачі в настільному тенісі

Правильна подача – одна з найбільш регламентованих частин гри. За правилами настільного тенісу розіграш починається з м’яча, який вільно лежить на відкритій долоні нерухомої вільної руки. Потім гравець підкидає його майже вертикально вгору без навмисного обертання.

М’яч після підкидання повинен піднятися щонайменше на 16 см. Удар виконується тоді, коли м’яч уже опускається. Після удару він спочатку має торкнутися половини столу того, хто подає, а потім – половини суперника.

Від початку подачі до моменту удару м’яч повинен залишатися вище рівня ігрової поверхні та за кінцевою лінією того, хто подає. Його не можна приховувати від суперника тілом, рукою, одягом або партнером у парній грі. Після підкидання вільну руку потрібно прибрати з простору між м’ячем і сіткою.

Правила подачі в настільному тенісі потрібні для того, щоб суперник міг бачити м’яч і момент удару. Саме тому подача без підкидання з руки або прихована подача не відповідають офіційним правилам, навіть якщо під час звичайної гри друзі домовилися не звертати на це уваги.

Скільки подач у настільному тенісі

За стандартними правилами настільного тенісу один гравець виконує дві подачі поспіль. Після двох розіграних очок подає суперник, потім право подачі знову повертається. Не має значення, хто виграв ці два очки.

Наприклад, гравець А подає за рахунку 0:0 і 1:0. Після другого розіграшу, незалежно від того, став рахунок 2:0, 1:1 або 0:2, право подачі переходить гравцеві Б. Потім він також виконує дві подачі.

Виняток виникає після 10:10. Тоді правила настільного тенісу передбачають зміну подачі після кожного розіграшу. Старе правило п’яти подач до сучасної офіційної системи не належить.

На яку висоту потрібно підкидати м’яч під час подачі у настільному тенісі

М’яч потрібно підкинути щонайменше на 16 см після того, як він залишить долоню. Підкидання має бути майже вертикальним і без надання м’ячу обертання рукою. Ударяти по м’ячу потрібно на фазі його падіння.

Шістнадцять сантиметрів – це не рекомендація для професійних турнірів, а частина правил правильної подачі в настільному тенісі. Просто підняти долоню, відпустити м’яч на кілька сантиметрів і відразу вдарити не можна. Так само неправильно бити без видимого підкидання.

Для аматорської гри цю вимогу часто спрощують, але якщо мета – навчитися грати правильно, краще відразу формувати законну техніку подачі. Звичку подавати з долоні без нормального підкидання потім складніше виправляти.

Чи можна закривати м’яч рукою під час подачі у настільному тенісі

Ні, правила настільного тенісу не дозволяють приховувати м’яч від того, хто приймає. Від початку подачі до удару м’яч повинен залишатися видимим супернику. Після підкидання вільну руку та кисть потрібно прибрати з простору між м’ячем і сіткою.

Це правило особливо важливе для подач із сильним обертанням. Якщо суперник не бачить момент контакту ракетки з м’ячем, йому значно складніше визначити тип обертання. Саме тому прихована подача створювала б несправедливу перевагу.

В офіційному матчі відповідальність за демонстрацію законності подачі лежить на тому, хто подає. Тому формула «суддя не побачив порушення» не робить технічно неправильну подачу правильною.

Якщо м’яч зачепив сітку у настільному тенісі – кому очко

Тут правила настільного тенісу залежать від того, відбулася подача чи звичайний обмін ударами. Якщо під час правильної подачі м’яч зачепив сітку, але після цього правильно потрапив на половину суперника, розіграш не зараховується і подачу повторюють. У побуті це часто називають «переподачею».

Якщо ж м’яч торкнувся сітки під час звичайного розіграшу, перелетів через неї та правильно торкнувся половини суперника, гра продовжується. Повтору тільки через контакт із сіткою немає. Суперник повинен спробувати повернути такий м’яч.

Якщо на подачі м’яч зачепив сітку, але не потрапив правильно на сторону суперника, це вже не переподача. Подача неправильна, тому очко отримує суперник. Саме різниця між «сітка на правильній подачі» та «сітка у звичайному розіграші» спричиняє найбільше суперечок.

Скільки разів можна переподавати після сітки у настільному тенісі

Ліміту на кількість правильних подач, які торкнулися сітки й були оголошені переграванням, правила настільного тенісу не встановлюють. Якщо ситуація повторюється кілька разів поспіль і кожна подача в іншому відповідає правилам, її знову виконують. Очко лише за сам факт кількох послідовних торкань сітки нікому не присуджується.

Це відрізняється від неформальних правил, які іноді використовують у дворі, школі чи офісі. Домовленість на кшталт «після третьої сітки втрачаєш очко» може бути локальним правилом компанії, але вона не є частиною офіційних правил настільного тенісу. Для гри за стандартом ITTF кількість таких перегравань не обмежують.

Важливо лише, щоб після контакту із сіткою подача залишалася правильною. Якщо м’яч не потрапив на потрібну половину столу, це вже помилка, а не чергове перегравання.

Чи можна торкатися столу в настільному тенісі

Так, не кожне торкання столу автоматично означає програне очко. За правилами настільного тенісу гравець програє очко, якщо його вільна рука торкнулася ігрової поверхні, поки м’яч перебуває в грі. Саме слово «вільна» тут принципове – це рука, в якій немає ракетки.

Також очко втрачається, якщо гравець або те, що він носить чи тримає, зрушує ігрову поверхню. Торкання сітки гравцем, одягом або спорядженням під час розіграшу теж призводить до втрати очка. Тому спиратися вільною долонею на стільницю, рятуючи складний м’яч, не можна.

Натомість правила настільного тенісу не формулюються як абсолютна заборона будь-якого контакту будь-якою частиною тіла зі столом. У спірній ситуації потрібно дивитися, чи торкнулася поверхні саме вільна рука, чи було зрушено стіл і чи тривав у цей момент розіграш.

Чи можна торкатися сітки у настільному тенісі

Під час розіграшу гравець не повинен торкатися сітки тілом, одягом або тим, що він несе. Якщо це сталося, суперник отримує очко. Правила настільного тенісу тут значно суворіші, ніж у випадку випадкового контакту з окремими частинами столу.

Водночас потрібно відрізняти торкання сітки гравцем від торкання сітки м’ячем. М’яч під час звичайного розіграшу може зачепити сітку та продовжити рух на половину суперника – це законний удар. Під час правильної подачі такий контакт призводить до перегравання.

Отже, фраза «торкнувся сітки – програв очко» правильна щодо гравця, але не щодо м’яча. Для м’яча результат залежить від фази розіграшу.

Коли зараховують очко в настільному тенісі

Очко в настільному тенісі найчастіше отримують тоді, коли суперник неправильно подав або не зміг правильно повернути м’яч. Але правила передбачають і низку менш очевидних ситуацій. Наприклад, очко можна отримати через торкання суперником сітки або через його вільну руку на ігровій поверхні.

Ситуація	Рішення
Суперник не виконав правильну подачу	Очко вам
Суперник не повернув м’яч правильно	Очко вам
Після удару суперника м’яч перелетів за вашу кінцеву лінію, не торкнувшись вашої половини	Очко вам
Суперник завадив польоту м’яча до того, як той законно завершив траєкторію	Очко вам
Суперник навмисно вдарив м’яч двічі поспіль	Очко вам
Суперник торкнувся сітки під час розіграшу	Очко вам
Вільна рука суперника торкнулася ігрової поверхні	Очко вам
Суперник зрушив ігрову поверхню	Очко вам
У парі суперники порушили встановлену черговість ударів	Очко вам

Для звичайної аматорської гри більшість очок визначається значно простіше: правильна подача, один відскок на своїй половині та правильне повернення на сторону суперника. Але знання додаткових правил настільного тенісу допомагає швидко вирішувати моменти, де обидва гравці впевнені у власній правоті.

Чи можна відбити м’яч до відскоку від столу у настільному тенісі

Не можна просто перехопити м’яч над своєю половиною до того, як він торкнеться столу, якщо він ще рухається до ігрової поверхні. За правилами настільного тенісу це може вважатися перешкоджанням м’ячу, і суперник отримає очко. У настільному тенісі немає волейного удару за принципом великого тенісу.

Але важлива траєкторія м’яча. Якщо удар суперника вже відправив його за межі вашої половини і м’яч пройшов кінцеву лінію, не торкнувшись столу, суперник не може врятувати ситуацію тим, що ви зловили цей м’яч далеко позаду столу. Розіграш уже визначається тим, що м’яч не потрапив на вашу ігрову поверхню.

Для початківця найпростіше правило таке: якщо м’яч летить на вашу половину, потрібно дозволити йому один раз відскочити від столу, а потім виконувати удар. Ловити або відбивати його над столом до відскоку не слід.

Чи можна бити м’яч збоку від сітки у настільному тенісі

Так, правила настільного тенісу дозволяють повернути м’яч навколо сітки. Він не зобов’язаний кожного разу пролітати безпосередньо над верхнім краєм сітки. Головне, щоб після правильного удару він потрапив на половину суперника.

Через сильне бокове обертання та гострий кут м’яч іноді можна направити зовні від стійки сітки. Якщо після цього він законно торкнувся ігрової поверхні суперника, удар зараховується. Висота траєкторії також може бути нижчою за верхній край сітки, якщо м’яч проходить збоку.

Це одне з правил настільного тенісу, яке виглядає незвично для новачка. Інтуїтивно здається, що м’яч завжди повинен пройти над сіткою, але офіційні правила дозволяють законний обхід сіткового комплекту.

Чи можна відбити м’яч рукою у настільному тенісі

Правила настільного тенісу дозволяють законно зіграти м’яч не тільки самою гумовою поверхнею ракетки. Удар вважається виконаним, якщо м’яч торкнувся ракетки, яку гравець тримає в руці, або кисті цієї руки нижче зап’ястка. Тому випадкове влучання м’яча у пальці руки з ракеткою не обов’язково означає програне очко.

Інша ситуація виникає, якщо м’яч торкнувся вільної руки. Вільна рука не є частиною ракетки або руки з ракеткою, тому так повертати м’яч не можна. Так само не можна навмисно ловити м’яч і кидати його назад.

Ця деталь особливо часто викликає суперечки, коли м’яч після сильного удару потрапляє одночасно близько до пальців і краю ракетки. Сам факт контакту з пальцями руки, яка тримає ракетку, ще не означає автоматичної помилки.

Коли гравці змінюються сторонами у настільному тенісі

Гравці або пари починають наступну партію на протилежному боці від того, на якому починали попередню. Тобто сторони змінюються між партіями. Правила настільного тенісу також передбачають особливий порядок у вирішальній партії матчу.

У останній можливій партії матчу гравці змінюються сторонами, коли один із них першим набирає 5 очок. Наприклад, якщо матч проводиться до трьох перемог у партіях і рахунок став 2:2, п’ята партія є вирішальною. Після того як хтось першим набере п’яте очко, потрібно перейти на інший бік столу.

Це правило діє незалежно від поточного рахунку другого гравця. Зміна відбудеться за 5:0, 5:4 або будь-якого іншого рахунку, щойно один учасник першим досягне п’яти очок.

Хто подає першим у настільному тенісі

Право першої подачі, прийому або вибору сторони визначається жеребом. Переможець жеребу може вибрати, наприклад, першу подачу або прийом, а суперник отримує інший доступний вибір відповідно до правил. У звичайній дружній грі спосіб жеребкування можна організувати максимально просто.

Важливо, що гравець, який подавав першим в одній партії, у наступній партії першим прийматиме. Так правила настільного тенісу зберігають баланс протягом матчу. Тому право першої подачі не залишається за одним гравцем у кожній партії.

Для домашньої гри необов’язково перетворювати жереб на складну процедуру. Можна випадково визначити першого гравця, а далі дотримуватися правильної черговості.

Правила настільного тенісу в парній грі

У парному настільному тенісі на кожному боці столу грають двоє, але правила відрізняються від одиночної гри не лише кількістю учасників. Найважливіші відмінності стосуються напрямку подачі та черговості ударів. Партнери не можуть просто бити по м’ячу тоді, коли кому зручніше.

Подача в парній грі виконується по діагоналі: м’яч має спочатку торкнутися правої половини столу того, хто подає, а потім правої половини сторони суперників. Для цього стіл має центральну лінію, яка ділить кожну сторону на дві половини. В одиночній грі подавати по діагоналі не потрібно.

Після подачі встановлюється чітка черговість. Спочатку б’є той, хто подає, потім визначений приймаючий, далі партнер першого гравця, потім партнер приймаючого – і ця послідовність повторюється. Якщо партнер ударив поза своєю чергою, пара програє очко.

Як змінюється подача у парному настільному тенісі

У парній грі після зміни подачі попередній приймаючий стає тим, хто подає, а партнер попереднього подавача – новим приймаючим. Завдяки цьому протягом партії всі четверо гравців послідовно опиняються в різних ролях. Просто передати м’яч будь-якому партнеру для наступної подачі не можна.

У наступних партіях порядок також регулюється правилами настільного тенісу. Це потрібно, щоб одна й та сама пара гравців не отримувала постійно вигідне поєднання подачі та прийому. У вирішальній партії парного матчу порядок прийому додатково змінюється після того, як одна пара першою набирає 5 очок.

Для аматорської гри саме черговість у парі часто виявляється найскладнішим правилом. Найпростіше перед стартом чітко визначити чотирьох учасників як А, Б, В і Г та запам’ятати послідовність ударів.

Одиночна і парна гра – головні відмінності настільного тенісу

Правила настільного тенісу в одиночному й парному форматах мають однакову систему рахунку, але суттєво відрізняються порядком гри. В одиночному матчі подачу можна направляти на будь-яку ділянку половини суперника, тоді як у парному вона повинна пройти по діагоналі між правими половинами. У парі також обов’язкова почергова гра партнерів.

Правило	Одиночна гра	Парна гра
Рахунок партії	До 11, після 10:10 потрібна перевага у 2	Так само
Кількість подач поспіль	2 до рахунку 10:10	2 до рахунку 10:10
Напрямок подачі	На будь-яку частину половини суперника	По діагоналі з правої половини на праву
Центральна лінія	Не визначає зону подачі	Визначає праві половини для подачі
Черговість ударів	Два суперники по черзі	Усі четверо в установленій послідовності
Зміна сторін	Між партіями та на 5 очках у вирішальній	Так само, з додатковою зміною порядку прийому у вирішальній партії

Якщо правила настільного тенісу вже зрозумілі й хочеться спробувати інший ракетковий спорт, принципово іншу механіку має падел – там грають парами на закритому корті та використовують стіни як частину розіграшу. Це хороший приклад того, наскільки різними можуть бути правила навіть у видах спорту з ракеткою та сіткою.

Які розміри столу для настільного тенісу

Офіційний стіл для настільного тенісу має довжину 2,74 м, ширину 1,525 м і висоту ігрової поверхні 76 см від підлоги. Сітка ділить стіл на дві рівні половини. Її верхній край розташовується на висоті 15,25 см над ігровою поверхнею.

Поверхня столу має забезпечувати рівномірний відскок. За стандартом м’яч, який падає з висоти 30 см, повинен відскакувати приблизно на 23 см. Для офіційної гри також визначені лінії по краях і центральна лінія, необхідна для парних матчів.

Для домашньої гри дотримання турнірних параметрів приміщення не обов’язкове, але стандартний розмір самого столу має практичне значення. На компактних домашніх моделях можна розважатися та відпрацьовувати реакцію, однак дистанції й кути відрізнятимуться від повнорозмірного столу.

Який м’яч використовують у настільному тенісі

За правилами настільного тенісу офіційний м’яч має бути сферичним, діаметром 40 мм і масою 2,7 г. Він виготовляється з пластикового матеріалу, має матову поверхню та може бути білим або помаранчевим. Ці параметри стандартизують поведінку м’яча під час офіційних матчів.

Для звичайної домашньої гри також доцільно використовувати стандартний 40-міліметровий м’яч. Це дозволяє звикати до нормального відскоку, швидкості та обертання. Дуже дешеві м’ячі можуть бути нерівними або мати нестабільний відскок, що особливо помітно під час навчання подачі.

Позначення на упаковці можуть відрізнятися залежно від виробника й класу інвентарю. Для офіційних турнірів використовується схвалене обладнання, тоді як для гри вдома важливіше, щоб м’яч мав стандартний розмір і стабільно відскакував.

Якою має бути ракетка для настільного тенісу

Правила настільного тенісу не встановлюють єдиного розміру, форми чи маси ракетки, але її основа повинна бути плоскою та жорсткою. Водночас для офіційних змагань існують детальні вимоги до конструкції основи, накладок та їхнього кріплення. Тому професійна ракетка – це значно складніший інвентар, ніж просто дерев’яна лопатка з гумою.

Для початківця немає потреби відразу купувати максимально швидку ракетку. Надто швидкі накладки можуть ускладнювати контроль, особливо коли техніка удару ще нестабільна. Значно важливіше навчитися відчувати кут ракетки, обертання та момент контакту з м’ячем.

У любительській грі дві ракетки можуть суттєво відрізнятися швидкістю, контролем і здатністю створювати обертання. Тому після засвоєння правил настільного тенісу саме вибір ракетки стає одним із логічних наступних кроків для гравця, який хоче прогресувати.

7 ситуацій, через які найчастіше сперечаються за столом

Більшість суперечок виникає не через складні професійні нюанси, а через кілька простих правил настільного тенісу. Часто один гравець пам’ятає стару систему до 21 очка, інший переносить правила великого тенісу, а третій грає за локальними домовленостями. У результаті одна й та сама ситуація отримує три різні трактування.

Ось сім моментів, які варто запам’ятати:

1. «Потрібно подавати п’ять разів поспіль». Ні. За сучасними правилами подають по два рази, а після 10:10 – по одному.
2. «Партія грається до 21». Не за актуальними офіційними правилами. Стандартна партія грається до 11.
3. «На подачі потрібно бити по діагоналі». Це обов’язково для парної гри, але не для одиночної.
4. «М’яч зачепив сітку – завжди переподача». Ні. Переподача можлива під час правильної подачі; у звичайному розіграші гра продовжується.
5. «Не можна взагалі торкатися столу». Формулювання неточне. Зокрема, вільна рука не може торкатися ігрової поверхні під час розіграшу, а гравець не може зрушувати її.
6. «М’яч обов’язково повинен перелетіти над сіткою». Ні. Законний удар може пройти збоку від сітки й потрапити на половину суперника.
7. «Якщо м’яч потрапив у пальці, очко програне». Не завжди. Контакт із кистю руки, яка тримає ракетку, нижче зап’ястка може бути законним ударом.

Якщо перед грою домовитися використовувати офіційні правила настільного тенісу, більшість таких суперечок зникає. Для дружнього матчу можна спрощувати процедури, але краще чітко відрізняти власні домовленості від офіційних правил.

Правила настільного тенісу для початківців – проста схема матчу

Початківцям не потрібно запам’ятовувати весь міжнародний регламент перед першою партією. Достатньо правильно організувати подачу, рахунок і зміну сторін. Решту нюансів можна освоювати поступово під час гри.

Найпростіша схема виглядає так:

1. Визначте жеребом, хто подає першим.
2. Грайте партію до 11 очок.
3. Міняйте того, хто подає, після кожних двох очок.
4. За 10:10 виконуйте по одній подачі.
5. Завершуйте партію лише після переваги у два очки.
6. У наступній партії поміняйтеся сторонами.
7. У вирішальній партії знову змініть сторони, коли хтось першим набере 5 очок.

Після цього можна додати точні правила правильної подачі, парної гри та складніших ситуацій. Такий підхід дозволяє почати грати одразу, але поступово перейти від дворових домовленостей до повноцінних правил настільного тенісу.

Що таке правило прискорення у настільному тенісі

У правилах настільного тенісу є спеціальна система прискорення для партій, які надто затягуються. Зазвичай вона вводиться після 10 хвилин гри в одній партії, якщо до цього моменту не було набрано щонайменше 18 очок. Її також можна запровадити раніше на прохання обох гравців або пар.

Після введення системи кожен гравець виконує лише одну подачу по черзі. Крім того, якщо той, хто приймає, виконає 13 правильних повернень в одному розіграші, він отримує очко. Після введення ця система діє до кінця матчу.

У звичайній аматорській грі правило прискорення використовується рідко, тому більшість людей із ним ніколи не стикаються. Але воно є частиною офіційних правил настільного тенісу й не дозволяє надмірно затягувати матч надто пасивною грою.

FAQ про правила настільного тенісу