Від Maserati 250F до RB21: які боліди F1 фанати називають улюбленими?

9 квітня 2026 оприлюднено добірку найвідоміших болідів Формули-1 за понад 75 років – від 1950-х до сезону 2025. До списку увійшли марки Maserati, Ferrari, Lotus, Brabham, McLaren, Mercedes, Jordan, Renault і Red Bull. Перелік охоплює 13 болідів із підтвердженими датами виступів, перемогами та технічними особливостями. Для більшості команд вказано по одному авто, але для Ferrari та Lotus зроблено виняток.

Maserati 250F, 1954-60

Хуан-Мануель Фанхіо завершував кар’єру за кермом Maserati 250F під час Французького Гран-прі 1958 року – це був його фінальний старт у Формулі-1. 250F дебютував перемогою на Аргентинському Гран-прі 1954 року. На Нюрбургринзі 1957 року Фанхіо відіграв 50 секунд і виграв, проходячи коло на 15 секунд швидше за попередній рекорд.

‘Sharknose’ Ferrari 156, 1961

Ferrari 156 із двома «ноздрями» попереду виграв 5 із 8 етапів сезону 1961 року, зокрема Британський Гран-прі в Ейнтрі, де команда фінішувала 1-2-3. Чемпіонський спір між Філом Гіллом і Вольфгангом фон Тріпсом завершився після аварії фон Тріпса в Монці, у якій також загинуло 15 глядачів. Гілл став третім на Гран-прі Німеччини 1961 року на Нюрбургринзі, позаду фон Тріпса та переможця Стірлінга Мосса на Lotus.

Eagle Mk1, 1966-69

Елегантний Eagle Mk1 команди Anglo American Racers Дена Ґерні вирізнявся темно-синім забарвленням із білою смугою. Болід переміг у Бельгії 1967 року з Ґерні, який став одним із трьох пілотів (разом із Джеком Бребемом і Брюсом Маклареном), що вигравали в авто власної команди. Ґерні сфотографований біля Mk1 у боксах на Гран-прі Мексики 1966 року.

Lotus 49, 1967

Lotus 49 з’явився 1967 року – останній сезон у зеленому з жовтою смугою перед переходом у 1968 році на ліврею Gold Leaf (червоний, білий і золотий). Конструктори Колін Чепмен і Моріс Філіп створили перший F1 болід із мотором Ford-Cosworth DFV. Дебютна перемога відбулася на Гран-прі Нідерландів 1967 року з Джимом Кларком; титул у 1968-му здобув Грем Хілл після загибелі Кларка в аварії F2.

Lotus 79, 1978

Чорна з золотом ліврея використовувалася періодично до 1986 року. У 1978-му Чепмен довів до досконалості «граунд-ефект»: прискорений потік під днищем і вертикальні «спідниці» створювали потужну притискну силу. Машина домінувала у сезоні 1978 року.

Маріо Андретті: «Крутилася в поворотах, ніби була ».

Brabham BT46, 1978

Brabham BT46 Ґордона Мюррея виграв дві гонки сезону 1978 року з Нікі Лаудою – у Швеції та Італії. У Швеції болід стартував із гігантським вентилятором ззаду – теоретично для охолодження двигуна, але він також відкачував повітря з-під днища. Після протестів конфігурація з вентилятором більше не з’являлася на гонках.

McLaren MP4/4, 1988

До 2023 року McLaren-Honda MP4/4 вважалася найрезультативнішою: 15 із 16 перемог у 1988-му, титул у Айртона Сенни попереду Алена Проста. Болід зі «заниженим» силуетом також спроєктував Ґордон Мюррей. Ідеальний сезон зірвала лише подія в Монці: Джан-Луї Шлесер вибив Сенну за два кола до фінішу.

Ferrari 641, 1990

Витончена Ferrari 641 експонувалася в нью-йоркському MoMA; за кермом були Ален Прост і Найджел Менселл. Машина здобула 6 із 16 перемог сезону 1990 року. Боротьба Проста за титул завершилася після контакту з Айртоном Сенною на першому повороті Гран-прі Японії.

Jordan 191, 1991

Перший болід Eddie Jordan Grand Prix, створений Ґері Андерсоном, ніс зелений брендинг 7UP. Андреа де Чезаріс і Бертран Гашо регулярно брали очки у першій половині 1991 року, коли бали отримувала лише перша шістка. Перед Гран-прі Бельгії Гашо у Великій Британії отримав ув’язнення за використання CS-газу в конфлікті з лондонським таксистом, і команді знадобилася заміна.

Міхаель Шумахер прийшов із перегонів спорткарів, у Спа кваліфікувався сьомим – більш ніж на 0.7 секунди швидше за де Чезаріса. Через відмову зчеплення німець зійшов на першому колі, а вже до Гран-прі Італії перейшов у Benetton.

Williams FW14B, 1992

FW14B приніс Найджелу Менселлу чемпіонство після трьох невдалих спроб у минулі роки. Williams впровадила активну підвіску та використовувала мотор Renault, який перевершив Honda у McLaren. Менселл виграв 9 із 16 гонок і оформив титул на Гран-прі Угорщини в середині серпня.

Renault R25, 2005

R25 – болід, на якому Фернандо Алонсо здобув перший із двох чемпіонських титулів. Це був фінальний сезон формули трилітрових V10; поєднання темпу й надійності R25 та стабільність Алонсо переважили швидкі, але крихкі McLaren. Іспанець, який у 44 роки продовжує виступи в F1, керував R25 під час демонстрації на Гран-прі Абу-Дабі 2020 року.

Mercedes W11, 2020

У 2020-му «Срібні стріли» стали чорними – командний жест на підтримку різноманіття та проти расизму. W11 – перший у цьому списку болід із системою halo, обов’язковою з 2018 року. У сезоні, стислому пандемією COVID-19 до п’яти місяців, Mercedes виграла 13 із 17 стартів.

Льюїс Гамільтон протягом року перевершив рекорд Міхаеля Шумахера за кількістю перемог у Гран-прі та зрівнявся з ним за кількістю титулів – сім.

Red Bull RB21, 2025

Спецлівері RB21 для Гран-прі Японії 2025 року вшанувала Honda в останній рік партнерства та нагадала про першу перемогу Honda у Формулі-1 1965 року в Мексиці (біло-червоні кольори). Макс Ферстаппен виграв на Судзуці, домашній трасі Honda, забезпечивши стовідсотковий результат цієї розмальовки.

Погляд редакції

Добірка охоплює машини, що запам’яталися перемогами, дизайном або інженерними рішеннями – від DFV і «граунд-ефекту» до halo. У більшості команд представлено по одному боліду, виняток – Ferrari та Lotus, що віддзеркалює їхню довгу історію та кількість помітних моделей.