Світовий рекорд потрійного стрибка: 18,29 м тримається 30 років – що каже Едвардс?

Сьогодні, 7 серпня 2025, рівно 30 років, відколи Джонатан Едвардс встановив світовий рекорд 18,29 м у потрійному стрибку в Гетеборзі. Легендарний результат від 7 серпня 1995 досі непорушний. Едвардс визнає: у часи прогресу в науці й тренуваннях це несподівано. Він також залишається єдиним британським рекордсменом світу у легкоатлетичних дисциплінах, що регулярно проводяться.

Деталь у фокусі

У фіналі чемпіонату світу в Гетеборзі Едвардс уже в першій спробі «зайшов» за 18 метрів – 18,16 м при допустимому вітрі, а приблизно за 20 хвилин додав ще 13 сантимерів – 18,29 м. До цієї дати ніхто не перетинав 18-метровий бар’єр у «легальних» вітрових умовах. В історії лише семеро інших чоловіків колись стрибали за 18 м. Найближче до рекорду підходили 10 років тому: 18,21 м у Крістіана Тейлора. Лідер сезону 2025 показує 17,80 м, а олімпійське «золото» 2024 року виграли з 17,86 м.

Довідка про Джонатана Едвардса

Джонатан Едвардс (нар. 1966, Ілфракомб, Девон) – британський легкоатлет, спеціаліст потрійного стрибка. Олімпійський чемпіон Сіднея 2000 та срібний призер Атланти 1996. Автор чинного світового рекорду 18,29 м (7 серпня 1995, Гетеборг). У підліткові роки мешкав в Ілфракомбі, де сьогодні його рекорд увіковічено мозаїкою.

Гетеборг 1995: два історичні стрибки за 20 хвилин

На чемпіонат світу Едвардс прибув уже власником світового рекорду – того сезону він стрибнув 17,98 м, перевершивши попередній максимум Віллі Бенкса на 1 сантиметр, а також мав найдовший в історії, але з попутним вітром, результат 18,43 м. У 1995 році британець змінив техніку – перейшов на «double-arm» у фазах, що, за його словами, дало баланс у «хоп-степ-джамп». За змагальною масою він був легшим за багатьох конкурентів – 71 кг. Перед виходом на сектор придбав сонцезахисні окуляри, аби під час розминки суперники не бачили його хвилювання – і вийшов на свою «ідеальну» серію.

«Я не думаю, що це хороший знак для спорту, коли рекорд тримається 30 років». «Легка атлетика не встигає за професіоналізацією інших видів. Винагороди нижчі – особливо у технічних дисциплінах».

Чому планку 18,29 м досі не подолали

Професіоналізація і гроші

Едвардс вважає, що легка атлетика не встигла за професіоналізацією спорту, і таланти часто йдуть у більш прибуткові дисципліни. Новий комерційний цикл Мікаела Джонсона Grand Slam Track пропонує переможцям забігів $100,000 за етап – але програма стартувала лише з доріжковими видами. На тлі цього інвестиції у спорт скорочуються: UK Sport зменшив фінансування легкої атлетики на 8% у циклі до Лос-Анджелеса 2028 порівняно з Парижем 2024. Дані England Athletics також фіксують падіння залученості молоді й збільшення відтоку.

Технології та взуття

Серед п’яти «довгоживучих» чоловічих світових рекордів у базових дисциплінах одразу три – стрибкові (висота, довжина, потрійний) – встановлені у 1991–1995 роках. Попри загальний прогрес, включно з вуглецевими пластинами у взутті, їхній ефект для стрибків може бути мінімальним. Едвардс припускає, що у потрійному навантаження настільки велике, що «трамплінний» бонус, відчутний на доріжці, не працює так само у відштовхуванні. Спортивний інженер доктор Том Аллен додає: у стрибках виграш від таких моделей «ймовірно малий або незначущий».

Що показують результати останніх років

Після 18,21 м Крістіана Тейлора десять років тому найближчі показники зупинялися нижче позначки 18 м. Лідер сезону 2025 має 17,80 м, минулорічний олімпійський титул приніс стрибок на 17,86 м. Медалісти Гетеборга 1995, зокрема Жером Ромен та Браян Веллман, підкреслюють: сила Едвардса була у максимально ефективній техніці та реалізації швидкості у фазах.

«Він може спати спокійно ще певний час. Це дуже непросто, повірте», – каже Жером Ромен. Едвардс визнає, що не знає, як відреагує, коли рекорд таки впаде. «Він був частиною мене так довго. Було б символічно навіть на похороні бачити цифру 18,29 м».

Погляд редакції

Зіставлення офіційних цифр – 18,21 м як найкраща спроба десятиліття, лідер сезону на рівні 17,80 м, олімпійське «золото» з 17,86 м – показує, що відстань до 18,29 м залишається стабільно великою. На це вказують і структурні чинники, описані самим Едвардсом: фінансові стимули, пріоритет доріжкових дисциплін, а також технічні обмеження інвентарю. Сукупність цих даних підтверджує: боротьба за світовий рекорд у потрійному стрибку й надалі буде надскладною дистанцією для еліти.